Пишалися, пишаємося і будемо пишатися

[artgr]

Оригинал взят у kali_ua в Пишалися, пишаємося і будемо пишатися

http://lilyandcat.com/philosophical/794-ukrainians/

10.02.2015 ФІЛОСОФСЬКЕ 

Сьоні мав бути фейський пост про мою нову забавку, але потім я почитала пресу (не читайте української преси до обіду) і рішила сваритися. Сто років думала писати статтю про українство і от день настав, бійтеся :D
Боже, які ми, українці, горді люди. Коли всі народи стояли в черзі за розумом, ми стояли за гордістю. Ще ніхєра не зробили, а вже пишаємося. Та так пишаємося, що мало нам місця для того пишання. Ще від Майдану нема ніяких результатів, навіть не лежимо в потрібному напрямку, а вже музей Майдану нам подавай. За чий кошт? Звісно, за кошт тих наївних дурників, які платять податки. І оренду державного приміщення на шарік в центрі міста їм подавай. Це ж культура! Польща, третя економіка Європи (Артем каже шоста) не дозволяє собі тратити гроші на всяку пургу, опера в місті Кєльце побудована на гроші Євросоюзу. Але шо нам та Польща, в нас тротуарів нема, зато музєй, да.
Люди, ви ліниві жопи, які ніхєра не робили 24 роки і результатом цього стала голосна смерть багатьох людей. А то шо за цей час тихо перевмирало купа людей це нас не гребло. Ми та країна, яка тирить гроші з центру раку. Скажіть мені, чим тут пишатися?
«Це не я краду гроші, це все можновладці.» Крадуть поки ми їм дозволяємо. А ми не можем займатися контролем нудних, але важливих речей, ми зайняті пишанням.
Ви курс бакса бачили? Мені пофік, я заробляю в баксах. А вам?
Я щоразу тероризую і контролюю тих, кого можу і маю право; тих, кому плачу гроші, а вони лажають з виконням своєї частини забов’язань. А ви?
«Війна в країні, як можна нести таку єрєсь, це зрада!» А 24 роки до цього теж була війна? Весь цей змарнований час теж москалі нам не давали латати тротуари? Чи москалі нас заставляли розводити корупцію. Ми самі робили все для того аби отак хрєново жити і тут нема чим пишатися, нема, кажу я вам. Покрасили все в жовто-блакитний і справилися? Це так не працює.
Взагалі це шось генетичне, згадайте хоча б українську літературу. Хронічно не люблю українську літературу, бо вона вся в соплях-стражданнях. Це шось таке униле і депресивне, що хочеться почати пити горілку. На уроках української літератури мош було вставати і говорити про твір не читаючи його і в 95% випадків це було страждання за свою країну. Я тіки раз промазала з таким фокусом, Жовтий князь був про голод.
Та якби ми скіки працювали, скіки страждаєм і пишаємось…
Ще мене тішать мовознавці. Як правильно говорити «хто крайній?» чи «хто останній?». Рілі? Українській мові по трохи приходе триндець, вона мертвіє, відкидає копита. В Книжковому супермаркеті один стилаж українською мовою в магазині. Друге питання яке мені тут задають «звідки ти?», бо українською тут не говорять. Я пишу українською, бо нею я володію найкраще, але вона геть не літературна, бо це блог і моя творчість і тут нема місця обмеженням. Всі намагання говорити і писати літературщиною вганяють в морок всю тему, про яку написано. Але нема грошей, нема мови і культури, бо культура на голодний шлунок дуже сумне заняття.
Я сумую за Азіровим. Тоді вишиванка не була мейнстрімом, а все решта було так же. І ще він смішно говорив, хоч якась радість. Нема реформ, економіка стрімко котиться в нашу українську жопу і банани по 30 гривень. Наші можновладці канюкають гроші, а їм кажуть «а реформи?», а вони «та нам би просто грошей». Ех.
Мої притензії могли бути дуже схожі до іншої країни, але я тут і зараз, того я паплюжу українців і їхню манію пишання. А то скоро з такими темпами мош буде говорити або гарно, або нічо. На правду не ображаються, або ображаються тільки, коли вона очі коле.
Дякую всім причетним за натхення:) Тейк кер.

Comments

[teannate.livejournal.com]

Є розумні думки, але основна ідея -фігня. Якщо ми не почнемо пишатися, ні чого не буде. Спочатку сознаніє, потім житіє. Поляк вивчає першу фразу у житті - Я єсмь Поляк! А українці? Мови не знали, вишиванки - то село, гімн не вчили. І що, чого досягли? Може почнемо пишатись, а інше додасться. Західні українці пишались, відвойовували свою незалежність, зберегли мову, називали один одного Пан і Пані, в них і депресивних регіонів нема. А ті, що не тудой не сюдой дали країні президента хама, самі в дупі сиділи і зрадили при першій же можливості.

[ja-vesnyanka.livejournal.com]

Бгг. Рука даже дернулась репост сделать. Но такое и я писать умею. А толку. Автор(ка) задала кучу вопросов и сама ни одного же ответа не предложила и личного примера. "Все - придурки, а я одна в белом пальто".
Я не в курсе ситуации с музеем, но могу предложить: "хто не памятає минулого - не вартий майбутнього"...

[artgr-211.livejournal.com]

Не вартий майбутнього той, хто не робить з минулого висновків.
А так - музеї це, звичайно, добре, але ліпше ці гроші відправити на армію. Є питання суто моральні, або духовні, а є - практичні, і без вирішення останніх перші стануть непотрібними.

[artgr-211.livejournal.com]

Пишатися треба тим, чого досягли самі, а не минулим. Минулого більше немає, єдине, що воно нам може дати - це уроки і висновки з них.

[teannate.livejournal.com]

Майданом можна пишатись, українськими воєнними, добровольцями, волонтерами, всіми хто працює на перемогу. Тими, хто не зрадив в Кримв і на Донбасі, дітьми, що співали гімн перед сепарами і російськими загарбниками.

[teannate.livejournal.com]

Пройшов рік після Мвйдану. Люди забувають що і як було. Війна, втрати перемоги. А ще через рік будуть спогади на рівні почуттів і байок. Треба робити зараз, але без помпи.

[artgr-211.livejournal.com]

Тут ви маєте рацію, але не тому, що треба пишатися, а тому, що історією будуть спекулювати.
З іншого боку, в інформаційну епоху важко щось забути, набагато легше заплутатися.

[artgr-211.livejournal.com]

І самим допомагати слід. Тим паче, що волонтери у нас є, і вони гарно працюють. Ті, хто не вооють, можуть в місяць виділити хоча б сотню гривень і віддати їх волонтерам. Водночас, я таку картину спостерігаю далеко не завжди.
В першу чергу, слід зосередитись на цьому. Пишатися - це вже після того, як Донбас і Крим буде звільнено.

[crea87.livejournal.com]

В чем-то согласна, слишком много пафоса превращает украинца в кацапа )) Но я вижу это немного по-другому. В конце концов, именно потому, что 20 лет мы спали, сейчас так важно ходить в вышиванках и т.п. Нет ничего плохого в этом. Мы, наконец-то, начали гордиться своим народом и обращаться к прошлому. Наконец-то! Меня это радует, честно. Да, дядя Вася алкаш по-прежнему срет в подъзде, асфальт по-прежнему развален, а я по-прежнему подметаю в подъезде, но новый асфальт положить не могу. Кто виноват? Да никто, смысл говорить, какие мы офигенные, а другие нет. Я считаю, что украинцы за этот год сделали небывалое со своей ментальностью, но требовать, чтобы все такими стали смысла нет. Все не бывает отличными ни в одной точке мира. Да, нужно стремиться к лучшему постоянно. А разве люди, желающие создать музей не стремятся? По-своему, стремятся. Думаю, нужно уважать эти стремления, как мы делали это на Майдане. Не со всем нужно соглашаться, но стремления, инициативы, попытки нужно уважать. Иначе получится так, что и Майдан был зря, ведь он пока не принес того же благополучия. Но стремления не бывают зря. Даже если бы Майдан проиграл тогда, я бы не стала жалеть, что участвовала в нем. Это событие, и оно поменяло, прежде всего, меня.

[artgr-211.livejournal.com]

Дело в том, что мы по-прежнему спим. Вышиванки, музеи - это все отлично, но это - визуальная, внешняя сторона дела. А обращать внимание надо на практический аспект, и он, по моему мнению, намного более значительный. Потому что чиновники и дальше берут взятки, граждане, как и ранее, бросают мусор мимо урн, дороги по-прежнему в плохом состоянии.

Все из-за того, что нет никакого расслоения украинцев с точки зрения власти и народа. Власть - это и есть наш народ. Они ведь не прилетели с другой планеты, даже не приехали, за некоторыми исключениями, с другой страны; они вчера были такими же, как и мы, нашей безответственностью, наплевательством, беспринципностью посаженные на трон.

[crea87.livejournal.com]

Я бы не говорила так однозначно. Вокруг меня много людей, которые изменились. Но есть и те, кто по-прежнему спит. И их немало. У меня просто изначально не было идеи, что изменятся все, как один, это утопия. Меньшинство всегда меняет большинство. И происходит это не быстро, а иногда просто принудительно. С помощью законов. Меньшинству только и остается, что продолжать сражение, вот и все.

А насчет власти... я думаю иначе. Они - не мы. Не ты и не я. Я бы во власти просто не оказалась бы. Те, кто там по определению не могут быть другими )) И не только у нас, а по всему миру. Хотя, конечно, они из того же теста, они еще хуже.

Эээ...

[savechenkov.livejournal.com]

Вот уж с кем-кем, а с поляками "не всё так однозначно" (с).
Институт Национальной Памяти считают очень мощной и влиятельной организацией. Тут, правда, возникает вопрос, кем эта контора контролируется.

Но самое яркое, что в памяти отложилось - это вот: http://szhaman.livejournal.com/699145.html

Если не полный песец, то где-то очень близко, имхо.

Re: Эээ...

[artgr-211.livejournal.com]

"Многие дети в Японии считают, что атомную бомбу сбросили русские" (с)
История - как дышло все-таки. Чем меньше свидетелей, тем удобнее ею вертеть. А вертеть ней следует в точности к интересам геополитики.
Многие наши поклонники евроинтеграции все время кивают в сторону Польши - вот, дескать, наши лучшие друзья и следует на них равняться - , при этом указывая на преступления коммунистов и почему-то ничуть не вспоминая "Вислу".

Re: Эээ...

[savechenkov.livejournal.com]

Ну, один неглупый чел говорил, что Украина уже стала новой Польшей. Не знаю, правда, насколько это оптимистично, госсудьба Польши лично у меня зависти не вызывает.
А емнимс ещё не так давно в качестве примера имели Францию ;)

>почему-то ничуть не вспоминая "Вислу".
Это которую?

Re: Эээ...

[artgr-211.livejournal.com]

Выселение украинцев из Польши, 1947, по-моему.